- беззвучний
- —————————————————————————————беззву́чнийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
беззвучний
Смотреть что такое "беззвучний" в других словарях:
беззвучний — а, е. Який не подає звуків; безмовний, німий. || Позбавлений звуків, звучання; тихий … Український тлумачний словник
беззвучний — (який не подає звуків), безгучний, німий, німотний, безмовний, нечутний; безшумний, безгомінний, тихий (який відбувається без шуму) … Словник синонімів української мови
тихий — I 1) (який звучить слабо, несильно), слаб(к)ий; неголосний, негучний (не дуже гучний); глухий, приглушений, півголосний (який нечітко чується) Пор. беззвучний 2) (сповнений тиші, без голосних звуків), беззвучний, безгомінний, безмовний, мовчазний … Словник синонімів української мови
афонічний — а, е. Прикм. до афонія. ||Беззвучний, сиплий … Український тлумачний словник
безголосий — а, е. 1) Який втратив голос. || Який має поганий або слабий голос. || Глухий, неголосний. 2) перен. Беззвучний, тихий; німий. 3) перен. Безсловесний … Український тлумачний словник
безгомінний — а, е. В якому не чути гомону, звуків, голосів; тихий, беззвучний … Український тлумачний словник
безгучний — а, е. Який не подає голосу, звуків, не робить шуму; тихий, беззвучний, безшумний … Український тлумачний словник
беззвучність — ності, ж. Абстр. ім. до беззвучний … Український тлумачний словник
беззвучно — Присл. до беззвучний … Український тлумачний словник
беззгучний — а, е, заст. Беззвучний, тихий … Український тлумачний словник
